Що таке ЗНО і з чим його «їдять»? Частина 1
Неодноразово чув, як ЗНО називали ледь не єдиним успішно реалізованим в Україні масштабним проектом, другим після введення власної грошової одиниці – гривні. Більше того, зовсім недавно Президент України оголосив про запровадження грошових винагород для найкращих учнів за результатами ЗНО.
Водночас, не так давно петиція про повне скасування ЗНО набрала на сайті Кабінету Міністрів України необхідні для розгляду 25 тисяч голосів. І хоч цю петицію було в підсумку відхилено (див. відповідь під петицією), але сам факт наявності такої кількості голосів проти ЗНО наводить на певні роздуми. Також доводилося чути від багатьох схвильованих батьків, що незалежне оцінювання – це ледь не мука і кара для їх дітей, невідомо ким і для чого придумана. То що ж то таке насправді те ЗНО, і з чим його «їдять»?
Спочатку дамо тлумачення самого терміну. Слова «зовнішнє» і «незалежне» означають, що це випробування проводиться незалежною структурою, і його результати захищені від корупції. Слова «оцінювання навчальних досягнень» мають на увазі отримання числової оцінки результатів навчання з шкільного предмета.
Подібні оцінювання у вигляді комплексних тестів не є чимось принципово новим, вони відбуваються майже у всіх розвинених країнах світу: Фінляндії, США, Польщі, Великій Британії тощо. У цих країнах такі випробування називають «тестуваннями високих ставок», оскільки здебільшого вони використовуються як іспити на отримання атестату зрілості та як інструмент конкурсного відбору до вищих навчальних закладів – важливих і знакових подій у житті громадян. Україна також використовує ЗНО як інструмент для досягнення тих самих цілей: проведення державної підсумкової атестації (ДПА) з основних шкільних предметів і вступної кампанії до закладів вищої освіти (ЗВО).
Отже, ЗНО – це інструмент для оцінювання. Такий самий, як лінійка для вимірювання довжини, молоток для забивання цвяхів, ложка для їжі, пензлик для малювання. Скажіть, будь ласка, шановні читачі, які емоції у вас викликає електропраска? У мене особисто – ніяких. Єдине, що я знаю точно – нею треба вміти користуватися, інакше є ризик отримати опіки або пошкодити одежину. Із ЗНО ситуація приблизно така сама – цим інструментом просто слід навчитися правильно користуватися. Тоді він буде просто виконувати роль, для якої призначений, а не наробить біди.
Скажіть, що станеться, якщо я не розберуся з будовою складного інструмента, не прочитаю інструкції до нього, а одразу почну ним користуватися? Правильно – хтозна, що станеться. Можливо все зійде мені з рук, а можливо виникнуть проблеми. У будь-якому разі – результат непередбачуваний. Приблизно те саме стається з тими, хто намагається «користуватися» ЗНО, не розібравшись у його суті та призначенні, не занурившись у його особливості та нюанси. Далі я спробую написати «коротку інструкцію користувача» ЗНО. При цьому в практичній частині зосереджуся на математиці, оскільки є фахівцем саме з цієї дисципліни і маю досвід у використанні ЗНО для неї.
Однак, одразу відкидаю ці міркування, бо на думку спадає аналогія: якщо не розібратися в суті, то замість молотка цвяхи цілком можна забивати ноутбуком, а замість ложки суп мішати ручкою того самого молотка. Як на мене, досить сумнівне використання корисних інструментів у обох випадках. До чого тут ЗНО? А все просто: головною проблемою користування ним є те, що користувачі мають геть не ту мету, для якої його було створено, і доволі часто, що природно, бувають незадоволені результатами.
То для чого ж було створено ЗНО в Україні? Якщо говорити науково, то це стало наслідком сукупності факторів. А якщо простіше, то всіх все дістало.
По-перше, система вступу до ЗВО через конкурсні іспити, успадкована ще з радянських часів, була просякнута корупцією і популярний в 1990-ті роки жарт про те, що в окремих університетах прохідний бал виріс до 20 тисяч, дедалі частіше викликав не посмішку, а роздратування. По-друге, об’єктивність результатів випускних іспитів у школі, також викликала значні сумніви, оскільки майже ні для кого не було секретом, що за день до іспиту його завдання (а пізніше – номери завдань) були відомі «потрібним» людям.
У підсумку визначальним для успішного випуску зі школи та вступу до університету ставав не рівень знань і реальна готовність претендента опанувати відповідну професію, а матеріальне становище та зв’язки його батьків. ЗНО мало стати (і в підсумку стало) тим бар’єром, котрий мав зупинити цей вал корупції. Нині дітям, які показали високі результати на незалежному тестуванні, відкритий шлях в провідні університети країни незалежно від соціального походження і статків.
Однак, очевидно, що такий стан речей сподобався далеко не всім. Досить значна кількість батьків втратила можливість «вирішувати питання» настільки легко, як це було раніше. Це дратувало і дратує представників «еліти», діти яких часто не можуть підтвердити свій високий статус відповідними результатами ЗНО, а отже, потрапити на бюджетні місця на топові спеціальності в найкращих вишах країни.
Крім того, об’єктивність результатів, як виявилося, не подобалася не лише «еліті». Часто результати ЗНО не відповідали очікуванням батьків, котрі просто хотіли «хороших» оцінок для своїх дітей в атестаті та під час конкурсного відбору. Через це ЗНО почали боятися. І діти, на яких тиснули батьки та вчителі. І самі батьки та вчителі, котрі хотіли високих результатів, але не могли їх гарантувати. Саме відсутність гарантій, характерних для корупційних схем, і породила страх.
Але ж погодьтеся, це трохи дивно – боятися лінійки, яка просто вимірює і нічого більше! Тому нерідко доводиться чути, наприклад, в соціальних мережах твердження про те, що ЗНО буцімто «не таке» і міряє воно «зовсім не те і не так». Мушу зазначити, що українська система тестування виникла не з нуля, тестовій системі в світі понад 120 років. За цей час накопичено значний досвід як у організації та проведенні самого тестування, так і в сфері створення якісних тестових завдань.
Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) укладає тести, беручи до уваги досвід експертів зі США, Польщі, Фінляндії та інших країн. Безумовно, при цьому враховуються й українські освітні традиції. Так у тесті ЗНО з математики використовуються завдання відкритої форми з повним поясненням, яких немає в американських тестах. Це зроблено для того, щоб належним чином перевірити не лише обчислювальні навички та реалізацію відомих алгоритмів, а й уміння міркувати і доводити твердження. За останні кілька місяців УЦОЯО випустив серію з 10 просвітницьких лекцій, в яких розкриваються деталі організації та проведення ЗНО в Україні.
ЗНО – коротка інструкція по використанню
Ми ж повернемось до «інструкції користувача» ЗНО. Отже, перший висновок і перша порада – боятися ЗНО не потрібно, це лише інструмент, який призначений об’єктивно оцінити рівень навчальних досягнень учня. Крім того, бажано усвідомити ще один важливий аспект щодо оцінювання в Україні: починаючи з 2000 року, із запровадженням 12-бальної системи оцінювання, в Україні зникли негативні оцінки. Тобто будь який рівень навчальних результатів учня тепер вважається його досягненням, яке не потрібно порівнювати ні з яким «еталоном». Як на мене, це визначний крок нашої системи освіти, який нарешті дав право кожній дитині на власні особливості.
І ми маємо поважати це право. Чомусь нам не здається дивним те, що не всі люди, наприклад, вміють плавати. Так, це вміння часто буває корисним і навіть дуже важливим, але нікому ж не спадає на думку не приймати таку людину на роботу, скажімо, продавцем, програмістом чи водієм. То чому рівень знань з математики в 2 або 3 бали за 12-бальною шкалою мусить бути приводом для надмірного хвилювання батьків та вчителів? Так, ця дитина, скоріше за все, в майбутньому не буде фінансовим аналітиком, але вона матиме змогу реалізуватися в іншій сфері, де рівень її досягнень значно вищий.
Багатьох психологічних проблем під час підготовки до ЗНО можна було б уникнути, якби і учні, і вчителі, і батьки позбулися комплексу «поганих» оцінок. Цей комплекс укорінився в свідомості ще з радянських часів, коли обов’язкова трійка будь-якою ціною була необхідною умовою переходу з класу в клас і отримання атестата. Впевнений, що читачі з досвідом згадають не один випадок, коли ця вимога переходила межі здорового глузду і перетворювалася у фарс «другорічників», а також часто втілювалася у принцип «три пишемо – два на думці». Нинішня система оцінювання покликана виправити цю хибу і визнати, що «поганих» оцінок не буває.
Звідси друга порада під час підготовки до ЗНО – не варто тиснути на учня з метою підвищення оцінки будь-якою ціною. Важливим під час тестування є не «високий» бал, а «свій» бал. Іншими словами, кожен учасник ЗНО має знайти своє місце на шкалі від 1 до 12 та від 100 до 200 балів, причому бажано, щоб це місце не було ані вищим, ані нижчим за його реальні можливості.
«Стоп!» - скаже читач – «а чому ж не вищим? Нижчий бал, аніж учень може, звісно що недобре, а чому ж не вищий?» Для відповіді на це поділюся досвідом представників «фінського дива» в освіті, з якими довелося спілкуватися в межах одного з наукових проектів (детальніше про освітню систему Фінляндії можна прочитати в книжці Пасі Салберга «Фінські уроки 2.0.», нещодавно перекладеній українською).
Виявляється, випускний (він же і вступний) іспит з математики у Фінляндії пишуть 4 години: спочатку 2 години, потім 30 хв перерви, а потім ще 2 години. При цьому варіант тесту лише один, а учні протягом перерви мають можливість спілкуватися між собою. Після отримання цих даних у мене мимохіть вихопилося: «Так вони ж посписують!» Ширших очей, ніж у фінських колег після цього питання, я ніколи не бачив: «А навіщо їм списувати?? Якщо дитина спише, то, звісно, отримає більший бал, а отже, зможе вступити на ту спеціальність в університеті, яку їй не під силу опанувати настільки, щоб відчувати себе щасливою і реалізованою та отримати задоволення від життя!» І діти, батьки та вчителі у Фінляндії це розуміють. Можливо, саме тому в Міжнародному рейтингу щастя (сторінка 24) Фінляндія впевнено посідає першу позицію? А хіба учні в Україні не заслуговують на таке саме право бути щасливими? То можливо аналогічні речі час зрозуміти і нам з вами, шановні читачі?
По суті, справедливе оцінювання й полягає у визначенні межі між можливим і неможливим для кожного учня, а система тренувальних вправ покликана встановити цю межу на максимально можливому, але при цьому все ще на «своєму» рівні. Тому моя третя порада при підготовці до ЗНО – працюйте наполегливо, але без надмірного фанатизму, оскільки метою підготовки має бути не отримання якомога вищої оцінки за тест, а отримання «своєї» оцінки, яка в майбутньому дасть можливість знайти адекватне місце в житті та бути щасливим.
Технічні особливості підготовки до ЗНО з математики будуть розглянуті в другій частині цієї статті. Мені ж залишилося, шановні читачі, тільки побажати вам щастя і сказати «до зустрічі!»
***
Олександр Школьний,
доктор педагогічних наук,
професор кафедри математики
і теорії та методики навчання математики
НПУ імені М.П. Драгоманова,
експерт і розробник тестових завдань УЦОЯО
***Статтю написано у співпраці з онлайн платформою вивчення математики GIOS
Поділитись статею у соцмережах можна через кнопки знизу.
Підписуйтесь на фейсбук GIOS та регулярно читайте цікаві статті на тему математики та ЗНО